ТОП-20 місць, які варто відвідати у Буську

rada Zolochiv Туризм

Буськ багате на історичні пам’ятки і відоме тим, що тут народився президент Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич. В польські часи місто часом називали «Галицькою Венецією» – через справді чималу кількість води в Буську: тут є Буг з притоками, тут є Полтва та численні ставки (правда, від меліоративних робіт деякі місцеві річечки вже висохли). Колись у місті налічувалось 68 мостів і містків! Редакція Буського медіа порталу підготувала матеріал про місця, які варто подивитись у лелечому місті:

  1. Міська Ратуша

Будівля Буської міської ради – нова, збудована у  1999 році. На місці, де зведена ця будівля, був будинок повітового суду, де під час Другої світової війни містилися катівні гестапо. Вважається, що це остання ратуша, збудована в Україні в ХХ столітті. Будівля двоповерхова, майже квадратна у плані, ратушна вежа з гострим дахом-шпилем та оригінальним комином у вигляді башточок. Нині у ратуші – знаходиться міська рада та податкова інспекція.

У 2011 році на ратушній вежі був встановлений новий годинник з чотирма циферблатами, діаметром понад 1,5 м. Виготовив його відомий львівський майстер Олексій Бурнаєв. У репертуарі годинника — 12 мелодій, які лунають щогодини; о 12.00 грає гімн України. Мелодія звучить кілька секунд. Уночі циферблат годинника підсвічується.

  1. Церква Петра і Павла

Величний храм розташований у центрі міста, поблизу Ратуші, був збудований до 900-річчя міста та освячений у 1998 році. У 2001 році побудована дзвіниця. Багато праці прихожанами вкладено у спорудження величного та світлого храму. І хоч він ще новий, та благодаті в ньому не менше, аніж у старих церквах.

  1. Палац графа Бадені

В самому центрі міста, за сто метрів від Ратуші, за високим парканом з брамою розташовується старий палац колишньої багатої родини Бадені. 

За переказами, його спорудив ще Войцех Мієр в 1810 році. Палац – класицистичний, двоповерховий. Головний фасад в центрі прикрашений портиком, парковий фасад вирізнявся псевдоризалітами, довгим балконом та кам’яними вазами на балюстраді. Загалом зовнішнє оздоблення будівлі досить скромне. Про інтер’єри в ХІХ ст. нічого не відомо. Проте є описи палацу в міжвоєнний період. Під час першої світової війни з буського маєтку було вивезено кілька живописних полотен та кілька малюнків. 

Відомо, що сходовими клітинами займався майтер Пьотр Віталіс Варасімович. В 1932 р. палац було відремонтовано, хоча власники навідувались сюди вже лише влітку, мешкаючи переважно в маєтку в Живцю. 

Насправді, це не тільки палац, а, можна сказати, комплекс, з боків прибудовані флігелі. У одній з кімнат палацу зберігся старий паркет, викладений сімома кольорами. В іншій – ліплений герб графської родини.

Палац оточував чималий ландшафтний парк (ХІХ ст.). Довгий час (з 1961 р.) в резиденції Бадені квартирували військові. У 2019 році на території палацу Бадені було проведено фестиваль “Badeni fest” у стилі ретро. 

  1. Монумент Незалежності України

Це перший пам’ятник Незалежності, який було споруджено в Україні на честь Акту про державну незалежність України . Його звели у 1992 році. Від його підніжжя відкривається дуже красивий вид з куполом церкви Св. апостолів Петра і Павла на горизонті. Наприкінці березня 2018 року біля пам’ятника Незалежності були висаджені місцевими комунальниками двадцять екзотичних дерев. А вже у травні сакури розцвіли.

  1. Площа Ринок

До 1937 року щороку польська громада святкувала на площі у жовтні Свято Пресвятої Діви Марії Розарію. В той час святкування на площі були розставлені торговельні ятки з крамом. Загалом на ринковій площі не було ні дерев, ні квітів, ні огорожі, на  площі був бруд і болото – особливо під час дощів.

На площі було декілька невеликих  будиночків як: магазинчики, бідна ятка, ятка для різників, де особливо в базарний день (у вівторок) різники різали гусей, качок, курей, які в той день масово закупляли євреї. Як розповідав краєзнавець Степан Давидовський, на розі площі південно-східної частини стояла невелика ратуша, вивершена невеличким куполом, в якому всередині був вмонтований невеликий механічний дзвіночок, а зверху стояв на одній нозі бузьок – гордість Буська. В базарний день до ратуші приходив з міської Ради поліцай, дзвонив цим дзвоником, скликав людей і виголошував усілякі новини – постанови, розпорядження уряду і місцевої влади, ці новини дуже швидко розповсюджувались по всій окрузі через учасників базару. На площі були ще декілька малих домиків як фотографів, годинникарів. Сьогодні з цих забудов не осталось і сліду. А ринок має сучасний вигляд і культурно впорядкований. 

Навколо площі Ринок всі будинки побудовані ще в ІХ-му і на початку ХХ-го століття, як одно, так і двоповерхові. В них не було ні води, ні каналізації, ні світла. Нечистоти вивозив асенізатор кінною бочкою, в місті відчувався нездоровий запах, воду брали зі свердловин з ручною помпою, які були в кількох місцях центральної частини міста. Світло появилось вже в другій половині 1930-х років.

Після війни всі будинки навколо площі Ринок були реконструйовані, добудовано ще третій поверх, проведено водопостачання і каналізацію. Проведено відповідний благоустрій. Тепер центр міста європейський вигляд. В цьому мальовничому серці міста досі збереглись ошатні дво-три поверхові будиночки неповторної архітектури. Посередині ринкової площі розміщується Монумент «Ангел-охоронець», що був споруджений в 1997 році до 900-річчя міста на кошти діаспори. 

  1. Костел Святого Станіслава

Римо-католицький костел святого Станіслава поблизу площі Ринок. Споруджено його було у 1768-1780 роках у стилі пізнього бароко, найімовірніше, за проектом знаного архітектора Бернарда Меретина – будівничого собору святого Юра у Львові. Дослідники, зокрема, відзначають сильну подібність буського храму до збудованого Меретином двадцятьма роками раніше костелу в Годовиці.

Перший костел на цьому місці, вочевидь дерев’яний, було зведено ще в першій половині XV століття, однак спочатку він втратив статус парафіяльного, а згодом й взагалі був спалений ординцями.

У 1564 році король Сигізмунд ІІ Август відновив парафію святого Станіслава. Костел було збудовано заново, і в такому вигляді він проіснував майже до кінця XVIII століття, коли йому на зміну постав бароковий храм авторства Бернарда Меретина. Фундатором будівництва нового костелу був львівський канонік Щепан Мікульський. Землю під будівництво, а також частину коштів виділив польський король Станіслав Август.

На стінах і склепіннях храму розміщені монументальні розписи, датовані другою половиною XІX століття.

Костел неодноразово потерпав від пожеж, особливо нищівні трапилися у 1814 та 1849 роках. Після останньої навіть довелося перенести відправи до греко-католицької церкви. Повністю храм було відбудовано лише в 1856 році.

Відомо, що в храмі було п’ять вівтарів, в головному містилися скульптурна група, що зображала святу Трійцю, та чудотворний образ Матері Божої Святого Розарію, перенесений сюди з колишнього домініканського монастиря. Ікону, як і багато інших храмових атрибутів, після Другої світової війни було вивезено до Польщі. А в самому костелі комуністична влада розмістила фільмотеку.

Лише у 1991 році святиню повернули римо-католикам, а наступного року костел був наново освячений. У подальші роки в храмі було проведено відновлювально-реставраційні роботи.

  1. Буський стадіон дитячо-юнацької спортивної школи

Первинна назва спортивного стадіону «Колос», який створений на 2,5 тисячі глядачів. У липні 1981 року протягом 5 днів на міському стадіоні «Колос» проходив фінал обласних змагань з футболу на призи клубу «Шкіряний м’яч». У ньому взяли участь юні спортсмени з 24 міст Львівщини. Команда «Стріла» з Буська перемогла всіх суперників у своїй віковій групі та здобула право виступати на зональних республіканських змаганнях. 

На сьогодні більше 5 тисячі учнів шкіл району мають  змогу  вдосконалювати  свою майстерність з олімпійських  та  неолімпійських  видів  спорту. На  сьогодні  в  Буській   дитячо-юнацькій спортивній школі функціонує два відділення: футбол та легка атлетика. Серед вихованців ДЮСШ є майстри спорту України та чимало кандидатів в майстри спорту України. Вхід на територію стадіону вільний.

  1. Парк імені Івана Франка

Буський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва (кінця ХVII ст.) З віковими деревами. Входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється, як національне надбання. Загалом площа парку складає 8 га, рельєф рідний, з пагорбами. Через парк протікає річка Західний Буг, яка в кінці парку з’єднується з річкою Полтва. Всього в парку висаджено 24 види дерев і чагарників. 

У парку розташована давніша скульптура юнака та дівчини, які були у 2017 році, з нагоди Дня молоді, прикрашені українськими орнаментами надбужанської мисткині Лілії Андреєвої. На сьогодні у парку знаходяться сучасні лавочки для відпочинку, літня сцена та дитячий майданчик.

А ще на території Буського парку на місці Малого городища щороку проводиться археологічна експедиція Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. Науковці проводять розкопки, де знаходять чимало історичних артефактів.

  1. Синагога

Єврейська громада в Буську бере початок ще з XVI ст. Відомо, що за переписом 1864 р. у Буську проживало 5297 осіб, з них 1566 євреїв, що становило майже 35% жителів міста. Євреї селилися переважно в центральній частині міста і мали у власності більшість міських крамничок. Біля площі Ринок збереглася колись велика цегляна синагога, яка збудована в стилі бароко у 1842-1843 роках – до цього часу місцеві юдеї послуговувалися дерев’яними божницями. Побудована на прямокутному плані синагога мала квадратну залу для молитви. Стіни молитовного залу були прикрашені карнизом.Західна сторона розділена на два поверхи. На східній стіні була ніша для Тори, прикрашена двоповерховим неокласичним порталом, увінчаним архівольтом. З боків стояли два ряди колон із коринфськими капітелями.

Під час Другої світової війни елементи інтер’єру головного залу синагоги використано як будівельний матеріал. За радянських часів у синагозі діяв спортзал, згодом її перетворили на склад, а пізніше в одній частині синагоги влаштували житлові приміщення, з іншої ж зробили смітник. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На початку 2000-х років, з метою збереження цінної пам’ятки і через відсутність у Буську юдейської громади, було вирішено передати незаселену частину общині християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю з консервацією основних елементів декорацій. Якщо йти в сторону цієї церкви, то ліворуч побачите будівлю з арковими вікнами і дахом який покрили шифером. Це колишня синагога, де тепер знаходиться Дім Молитви, з іншої сторони – інший контраст, де живуть люди.

  1. Церква св.Параскеви

У північно-східній частині міста є унікальна одноверха дерев’яна церква святої Параскеви, зведена у 1708 році за канонами народної архітектури галицької школи. Перша перебудова церкви відбулась у 1807 році, коли було піднято стіни вівтарного зрубу задля встановлення нового більш високого вівтаря. У 1833 році добудовано бабинець. В тому ж році художник Василь Леонтович розписав стіни інтер’єру. У 1889-1890 роках храмовий живопис оновив художник М.Сірський. На початку ХХ століття з північного боку вівтаря було прибудовано ризницю. У1963 році церкві надано статус пам’ятки архітектури. У 1983 було проведено відновлювально-реставраційні роботи за проектом Івана Могитича та Володимира Швеця. Після реставрації храм набув первісного вигляду.

Храм зведено за канонами народної архітектури галицької школи. Це дерев’яна двозрубна одноверха церква. Побудована з соснових брусів. Належить до рідкісного типу центричних споруд, що нагадують своєю планово-просторовою структурою ротонду. Центральний восьмигранний зруб витягнутий по осі схід-захід, до нього зі сходу примикає гранований пятистінний зруб. Центральний об’єм перекритий восьмигранним шатровим верхом, який поставлено на восьмерик з двома заломами і завершено сліпим ліхтарем. Центральний і східний зруби оточені піддашшям на приставних кронштейнах. Покриття ґонтове. Хори розміщені в центральному зрубі над аркою.

  1. Храм святого Онуфрія

У передмісті Воляни на місці колишнього давньоруського городища розташована дерев’яна церква Буська – храм святого Онуфрія. Церкву збудували у 1680 році в оточені валів городища, які добре проглядаються і сьогодні. При церкві 1864 р. з’явилась оригінальна каплиця. її споруджено в дуплі тисячолітнього дуба, який в обхваті мав 6 метрів.

У першій половині XVIII століття було виготовлено п’ятиярусний іконостас з різьбою в стилі бароко. У 1905 році храм відремонтували, а наступного року в інтер’єрах з’явився настінний живопис. У 1970 році було проведено відновлювально-реставраційні роботи за проектом Івана Могитича. У 2009-2010 роках церкву було відремонтовано, після чого храм отримав сучасний зовнішній вигляд.

Цей Храм також зведено за канонами народної архітектури галицької школи. Це дерев’яна двозрубна одноверха церква. Квадратна в плані нава завершена великим восьмериком, який в свою чергу вкритий шоломоподібною банею з ліхтарем і маківкою. До центрального зрубу зі сходу примикає нижчий прямокутний зруб, в якому розташовується вівтарна частина храму. З західного боку до нави примикає відділений арочним вирізом бабинець з відкритим ґанком. Нава та вівтар оточені піддашшям. Хори розміщені в центральному зрубі над аркою-вирізом.

На північний захід від церкви у місці розриву валу городища розташовується дерев’яна дзвіниця, яку було зведено у XVIII столітті. Споруда є квадратною в плані двоярусною (четверик на четверику) каркасною конструкцією.

При церкві 1864 р. з’явилась оригінальна каплиця. її споруджено в дуплі тисячолітнього дуба, який в обхваті мав 6 метрів.

  1. Церква святого Миколая

Відомо, що у другій половині XVI століття при церкві святого Миколая було утворене братство. Вперше в документах воно згадується в 1594 році, але вже як існуюче здавна, тож на думку дослідників воно могло утворитися десь у 1560-1570-х роках. Серед його почесних членів були відомі релігійні і освітні діячі: волинський чашник Лаврентій Древинський, Ігнатій з Острога, Васько з Гологір, рід Глинінів, а також троє з п’яти відомих ювелірів Буська XVI—XVII століть — Грицько, Дасько і Олександр. Православне братство ще довгий час існувало навіть після того, як буські церкви, разом з всією Холмсько-Белзькою єпархією, прийняли унію з католицькою церквою. Лише у 1620 році, через чверть століття після прийняття унії, Миколаївське братство приєдналося до неї.

Давня церква святого Миколая не збереглася. Нинішня ж була зведена коштом місцевої релігійної громади упродовж 1914-1938 років одним з найталановитіших українських архітекторів початку XX століття Євгеном Нагірним – сином не менш відомого будівничого та громадського діяча Василя Нагірного.

Церква хрестоподібна у плані, з гранчастими бічними раменами, прямокутним бабинцем та витягненим гранчастим пресвітерієм. Архітектором було також запроектовано гранчасті у плані захристії, а церкву повинні були оперезувати вкриті ґонтами піддашшя. Проте, під час будівництва піддашшя опустили, а ризниці не завершили восьмериками та банями.

Церква недовго простояла у первозданному вигляді. Під час Другої світової війни на храмі згоріли дахи та бані, які пізніше були замінені простими шатровими дахами. Був знищений і архітектурний декор храму, який надавав йому оригінальності.

Під час відновлювальних робіт 1987 року храм було прикрашено простим цементним набризком. На початку ХXІ століття група архітекторів на чолі з відомим львівським реставратором Іваном Могитичем віднайшла авторський проект церкви і ініціювала проект відтворення первісного вигляду церкви, зокрема, втрачених елементів скульптурного декору. Однак через відсутність фінансування проект так і не стартував. У 2008 році біля церкви було збудовано муровану браму-дзвіницю. Миколаївська церква є діючим храмом єпархії УГКЦ і належить до пам’яток архітектури місцевого значення.

  1. Єврейський цвинтар

У Буську збереглася ще одна юдейська пам’ятка – найдавніший в Україні і один із найдавніших в Центрально-Східній Європі єврейський цвинтар (кіркут). На ньому знайдена найстаріша на наших землях мацева, датована 1520 роком, з епітафією: «Дав прикрасу замість праху (цит. Іс.61:3). Тут похована людина чесна, р. Єгуда, син р. Якова, званий Юдою. Помер у вівторок 5-го кіслева 5281 р. від створення світу (23 листопада 1520 р.). У вузлі життя нехай буде його душа [пов’язана разом із душами] Авраама, Ісаака, Якова і усіма праведниками».

Гуляючи цим кладовищем можна натрапити на сотню красивих і водночас зруйнованих могил євреїв, які ще століття тому тут жили своїм мирним життям. Сам Кірут за обсягом доволі великий, розкинутий на декількох пагорбах, деякі з яких простягаються до житлових будинків. Частина могил вже є знищеними, а деякі й зовсім врослися в землю. На честь євреїв, розстріляних у Буську у часи німецької окупації, єврейське товариство «Сохнут» встановило у 2004 р. на кладовищі монумент із чорного граніту з написами українською та івритом: «В пам’ять святої громади євреїв Буська та району, по-звірячому знищених нацистами у 1941-44 рр. Встановлено коштом міжнародного центру Холокост ім. д-ра Ол. Шварца».

Раніше кладовище було не огороджене. Тепер за кошти Європейського Cоюзу, німецьких та єврейських організацій із охорони культурної спадщини було встановлено огородження. 

  1. Пам’ятник Євгену Петрушевичу

З нагоди 90-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки 1 листопада 2008 року відбулося відкриття пам’ятника Президенту ЗУНР Євгену Петрушевичу в його рідному місті Буську. Пам’ятник встановили на території Буської гімназії імені Євгена Петрушевича при Львівському національному університеті імені Івана Франка. Його споруджено за кошти меценатів району та спонсорів. Жодних коштів з бюджету не було витрачено. Вартість бронзового погруддя – 70 тисяч гривень, а загалом на пам’ятник та благоустрій території було витрачено близько 110 тисяч гривень. Скульптор пам’ятника – Теодор Штокало.

  1. Пам’ятник Скорботи 

Для вшанування пам’яті жертв голодоморів, депортованих та репресованих родин, синам та донькам Української держави, які віддали своє життя за її незалежність, 28 листопада 2009 року в Буську відкрили та освятили пам’ятник Скорботи. 

На пам’ятнику є надпис «Вас вирвали із рідного гнізда та з серця Україну – не зуміли…».

  1. Пам’ятник Тарасу Шевченку

Спочатку 29 травня 2016 року на території Буського районного народного дому відбулось урочисте освячення наріжного каменя на місці майбутнього спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку. Згодом, 9 березня 2019 року було офіційно відкрито та освячено унікальний пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку. Автори скульптури брати Сухорські підкреслюють особливістю цієї пам’ятки є те, що Шевченко зображений у повний зріст та в молодому віці, а не в звичному для нас, більш зрілому. У правій руці Великого сина українського народу – перо. Висота пам’ятника  близько 2,5 метри. Загалом пам’ятник виготовлений за спеціальною технологією із бетонної основи на мідній чеканці у повний зріст людини. Майстер декору Роман Терех. На виготовлення скульптури були залучені кошти міської ради, громади міста та діаспори закордоном.

  1. Краєзнавчий музей міста Буська

Історико-краєзнавчий музей був відкритий 23 серпня 2013 року на громадських засадах. Три музейні частини розміщені у приміщенні Буського народного дому. У першій частині музею експонуються етнографічні колекції предметів побуту, умеблювання, гардеробу та мистецтва Буська і Надбужжя ХІХ-ХХ ст. 

У старих мурованих підвалах будинку колишньої польської cокольні розгорнуто експозицію кераміки, скла, крем’яних та кам’яних виробів. Тут періодично проводяться квести для учнів з різних шкіл.

У підвальному приміщені, яке розташоване під сценою народного дому, у 2014 р. створено тематичну інсталяцію «Майдан–АТО–Зона боротьби за незалежність». Музейні екпонати принесені чи передані сюди учасниками Революції гідності та бойових дій у зоні АТО (антитерористичної операції), а також їхніми родинами. 

  1. Приватний музей родини Грушицьких «Народна скарбничка»

Тут можна оглянути речі побуту, старовинні ікони, вишивки. Особливо цікава колекція вишиванок директора музею Ганни Грушицької, їх понад 40. Це вишиванки особливо вишиті або пошиті зі старовинного вишиття. 

  1. Пункт Європейської інформації

27 травня 2016 року в Буській районній бібліотеці ім.І.Котляревського за фінансової підтримки програми Європейського Союзу «Еразмус+(Жан Моне) урочисто відкрили пункт європейської інформації (ПЄІ). Тут можна знайти матеріали з питань європейської історії та планів на перспективу, мати доступ до інформаційних ресурсів ЄС за допомогою мережі Інтернет, отримувати в зручний для себе час консультації з питань європейської інтеграції. 

  1. Церква святого Юрія

У 1994 році за ініціативи Катерини Камінської та за сприяння головного спонсора  Юрія Рудишина та Ольги Рудишин (Камінська), при допомозі парафіян у Буську збудований був новий храм. Будівництво тривало 6 місяців. 7 квітня 2003 року отець Андрій Баглай був призначений адміністратором храму святого Юрія м. Буськ. У 2003 році розпочалося будівництво постаменту для фігурки Матері Божої. 14 жовтня 2003 року відбулося посвячення фігурки Матері Божої при Храмі Святого Юрія м. Буськ. Громада Церкви Святого Юрія м. Буськ, за ініціативи о. Андрія, настоятеля Храму та підтримки парафіян і жителів міста Буськ, збудувала парафіяльний будинок. В грудні 2005 року при храмі св. Юрія було створено дитячий хор. 

ЯК ДОБРАТИСЬ ДО БУСЬКА?

Буськ розташований на трасі Київ–Чоп, що за 50 км від Львова. Сюди можна добратися будь-яким рейсовим автобусом, що прямує зі Львова в напрямку Буська. А від зупинки до центру міста 1 км. Варто зауважити, що Буськ розташовується за 5 км від залізничної станції Красне. Також залізницею можна дістатися до нього всіма потягами та електричками, що зупиняються на станції.

Джерело: busk-portal.com